Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №904/3233/13

Друк

Пошук

181

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №904/3233/13
Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №904/3233/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 904/3233/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №023013, позивача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Лебедюк Ю.А. - дов. від 12.01.15,

касаційну скаргуЗаступника прокурора Дніпропетровської областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від02.03.15у справі№904/3233/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області доПриватного акціонерного товариства "Кримський Титан" у особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПАТ "Кримський "ТИТАН"третя особаДепартамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації простягнення 12290688,08 грн.

У судовому засіданні 04.06.15 оголошувалася перерва до 09.06.15.

Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПАТ "Кримський ТИТАН" про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів збитків, завданих державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу за період з 01.01.10 до 31.12.10 у розмірі 5314211,39 грн., за період з 01.01.11 до 31.12.11 у розмірі 3344693,51 грн., за період з 01.01.12 до 05.08.12 у розмірі 3631783,18 грн. Прокурор посилався на те, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було виявлено, що підприємство відповідача здійснювало виробничу діяльність без дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позов обґрунтований приписами статей 10, 11, 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статті 257 Цивільного кодексу України.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.14 (судді: Дубінін І.Ю., Ліпинський О.В., Красота О.І.) позов задоволено. Суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягало у здійсненні останнім виробничої діяльності у спірних періодах без дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 1, 10, 11, 29, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 37, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", положеннями Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.02 №302.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.15 (судді: Величко Н.Л., Дмитренко Г.К., Подобєда І.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Апеляційний господарський суд визнав недоведеним факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства та не установив наявності усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: вини відповідача. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що термін дії дозволу №124357 від 06.04.06 був продовжений на період погоджувальної (дозвільної) процедури щодо отримання нового дозволу на викиди; що відповідачем вживалися усі заходи для оформлення дозволу на викиди за новою формою. Водночас судом було враховано і те, що акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.09-28.09.12 не підписаний усіма членами комісії та не відповідає вимогам пункту 4.20 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08 №464.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення залишити в силі. Прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарювання", Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.02 №302, статей 43, 82 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на наявності повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що, на його думку, підтверджується, зокрема, спірними актами перевірок. Прокурор посилається на те, що документи відповідача для отримання нового дозволу неодноразово поверталися йому уповноваженим органом на доопрацювання, що, на думку прокурора, свідчить про неналежну якість таких документів; що належно оформлені документи відповідач надав Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища лише 05.07.12.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що Філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПАТ "Кримський "ТИТАН" (відповідачем) в процесі виробничої діяльності здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області 06.04.06 відповідачеві було видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №124357, зі строком дії до 31.12.07. В подальшому, дія вказаного дозволу неодноразово продовжувалася: спочатку до кінця 2008 року (припис від 25.05.07), а потім до кінця 1 кварталу 2009 року (припис від 31.12.08). Суд апеляційної інстанції також установив, що відповідач завчасно, 23.02.09, (тобто з дотриманням встановлених законодавством строків) звернувся із заявою до Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, долучивши до такої заяви пакет документів. Підготовку документів для отримання дозволу на викиди, як установив апеляційний господарський суд, здійснювало ТОВ НВП "Екосфера", з яким відповідачем були укладені відповідні договори та яке було внесено до переліку підприємств, котрим надано право на розробку таких документів. В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції також було установлено, що документи на отримання дозволу на викиди неодноразово поверталися відповідачеві на доопрацювання з різних причин, в тому числі, через недоліки розробника (ТОВ НВП "Екосфера") у їх оформленні; що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ НВП "Екосфера" своїх договірних зобов'язань зазначені договори були розірвані у судовому порядку та з останнього на користь Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПАТ "Кримський "ТИТАН" стягнуті кошти, сплачені за такими договорами. Суд апеляційної інстанції також установив, що ТОВ НВП "Екосфера" через численні порушення у 2009 році було виключено з переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розроблення документів щодо обґрунтування обсягів викидів для підприємств та анульовано реєстраційне свідоцтво останнього. Відповідачем з метою оформлення документів для отримання дозволу на викиди були укладені договори з іншими спеціалізованими підприємствами (включеними до відповідного переліку). Після належної підготовки матеріалів, необхідних для отримання дозволу, відповідачеві 06.08.12 був виданий новий дозвіл №1210200000-27, зі строком дії до 06.08.17. Як установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, вина відповідача у затримці оформлення дозволу на викиди відсутня. Крім того, судом було установлено, що відповідачем у спірних періодах сплачувався збір за забруднення навколишнього природного середовища. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПАТ "Кримський ТИТАН" про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України і місцевих бюджетів збитків, завданих державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу за період з 01.01.10 до 31.12.10 у розмірі 5314211,39 грн., за період з 01.01.11 до 31.12.11 у розмірі 3344693,51 грн., за період з 01.01.12 до 05.08.12 у розмірі 3631783,18 грн. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими. Відповідно до приписів статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" унормовано, що відповідальність згідно із законом несуть особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади. Механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначений Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.02 №302. Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного Порядку дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років. Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформлює заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів. Пунктом 8 Порядку передбачено, що територіальний орган Мінприроди упродовж 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання. Рішення про видачу дозволу надсилається територіальним органом Мінприроди суб'єкту господарювання та установі державної санітарно-епідеміологічної служби. Згідно з пунктом 11 цього Порядку для продовження дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл, та установи державної санітарно-епідеміологічної служби. Рішення територіального органу Мінприроди про відмову у видачі дозволу, перегляд або продовження терміну його дії чи анулювання можуть бути оскаржені у судовому порядку (пункт 14 Порядку). Як вже зазначалося, прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на викиди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд, на підставі повного та всебічного розгляду справи, установив, що відповідач завчасно та з дотриманням вимог закону звернувся до уповноваженого органу із заявою і пакетом документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; що такі документи розроблялися підприємством (ТОВ НВП "Екосфера"), занесеним до відповідного переліку Мінприроди України. Через недотримання ТОВ НВП "Екосфера" вимог законодавства при оформленні матеріалів, необхідних для отримання дозволу на викиди (що носило постійний характер), це підприємство було виключено із вказаного переліку та Мінприроди було анульовано його реєстраційне посвідчення. У зв'язку з цим відповідач був змушений укласти нові договори для коригування і розробки обгрунтовуючих документів з іншими підприємствами (що включені до відповідного переліку Мінприроди). В подальшому, після доопрацювання пакету обгрунтовуючих документів відповідач отримав належний дозвіл. Отже, як установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, затримка у оформленні дозволу на викиди сталася не з вини відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Не встановив наявності вини відповідача і місцевий господарський суд, при ухваленні судового рішення, обмежившись лише посиланням на відсутність у останнього спірного дозволу. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не установив обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування збитків, колегія суддів погоджується з відмовою суду у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються обставинами установленими судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.